Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН України

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Електронний каталог ННСГБ НААН - результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог ННСГБ НААН

Повнотекстові книжкові видання

Повнотекстові періодичні видання

Повнотекстові автореферати дис.

Архівні матеріали

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ВПАА5/2021/2(101)<.>

Загальна кількість знайдених документів : 37
Показані документи с 1 по 20

1-20 21-37

Винесення та повернення основних елементів живлення з продукцією ячменю (Hordium vulgare L.) на провапнованому дерново-підзолистому ґрунті Західного Полісся [] / В. М. Польовий [и др.] // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 13-19. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Ячмінь --Агротехніка
Кл.слова (ненормовані):
ячмінь, азот, фосфор, калій, зерно, солома, господарське винесення, повернення, винос одиницею урожаю
Анотація: Винесення елементів живлення визначається кількістю їх накопичення в зібраній частині продук-ції. Мета досліджень – визначити рівень господарського винесення та повернення частини елемен-тів із соломою ячменю ярого, величину виносу на 1 т зерна і соломи. Дослідження проводили за умови хімічної меліорації дерново-підзолистого ґрунту різними дозами, визначеними за показником гідролі-тичної кислотності ґрунту (Нг), i видами вапнякових матеріалів (0,5‒1,5 Нг доломітового і 1,0 Нг вапнякового борошна), систематичного внесення рекомендованої норми добрив (N90P90K90) під ячмінь ярий із додаванням сірки S40 і мікроелементів (МЕ) у формі мікродобрива Нутрівант Плюс зерновий. Вапнування і удобрення мало позитивний вплив на урожайність зерна і соломи ячменю, зміну струк-тури рослин. У контролі та в разі внесення N90Р90К90 ширше відношення між зерном і соломою 1 : 1,09 і 1 : 1,04 вказує на посилений розвиток побічної продукції. Звуження співвідношення на про-вапнованих варіантах до 0,83–0,96 вплинуло на величину виносу азоту, фосфору і калію переважно через урожайність зерна і соломи, ніж динаміки вмісту елементів. Істотніші показники вмісту NPK у сухій речовині відзначено за умови додавання сірки (S40) і мікродобрива Нутрівант Плюс зерновий (2 кг/га) позакоренево. За рахунок зміни вмісту елементів і урожайності в зерні і соломі спостеріга-ються різні рівні виносу NPK. У зерні найвища кількість винесення відзначена для азоту (38,4–66,3 кг/га) і фосфору (18,1–31,7 кг/га), тоді як у соломі переважав калій (36,5–45,8 кг/га). Тобто по-вернення азоту із соломою залежно від удобрення і вапнування перебувало на рівні 34,1–38,7 %, фос-фору 19,2–30,9 %, калію 63,9–73,4 % від господарського виносу. Отже, повернення останнього у 2,0–2,7 раза перевищує азот і фосфор. Винесення на формування 1 т соломи в середньому за результа-тами досліджуваних варіантів (без контролю) становило 8,5 кг/т азоту, 2,5 фосфору і 11,0 кг/т ка-лію. Цей показник є більш стабільною величною, що дозволить корегувати систему живлення наступної культури залежно від кількості побічної продукції та повернення елементів при її зароблянні у ґрунт.

Дод.точки доступу:
Польовий, В.М.; Ященко, Л. А.; Ровна, Г.Ф.; Гук, Б. В.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

Короткова, І. В.
Вплив стимуляторів росту на продуктивність сортів ячменю ярого [] / І. В. Короткова, М. В. Горобець, Т. О. Чайка // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 20-30. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Ячмінь ярий --Продуктивність
Кл.слова (ненормовані):
ячмінь ярий, стимулятори росту, фотосинтез, чиста продуктивність, фотосинтетичний потенціал, сорт
Анотація: Своєчасне та надійне прогнозування врожайності зернових культур є головною умовою ефектив-ного управління врожаєм. У цьому дослідженні оцінено вплив природних стимуляторів росту Епін-екстра, Циркон та Бішофіт на тривалість основних фаз вегетації ячменю ярого сортів Геліос, Вакула та Парнас української селекції. Зважаючи на поставлену мету, протягом трьох років (2017–2019 рр.) були проведені польові дослідження, орієнтовані на з’ясування найбільш ефективного стимулятору росту для вирощування різних сортів ячменю ярого в умовах нестійкого зволоження. Встановлено, що передпосівна обробка насіння та обприскування посівів у фазі кущення цими сти-муляторами призводить до скорочення фаз вегетації та посилення фотосинтетичної активності посівів культури. Дослідження проводили у виробничих умовах ФГ «Горобець С. Г.» Решетилівського району Полтавської області. Оцінювалися фактори впливу стимуляторів росту та природнього мінералу бішофіт на чисту продуктивність фотосинтезу, фотосинтетичний потенціал посівів ячменю ярого та площу листкової поверхні рослин ячменю. Обробку стимуляторами росту проводили перед посівом безпосередньо на насіння та обприскування посівів у фазі кущення. Стиму-лятори Епін-екстра та Циркон використовували в нормі 50 г/га, а Бішофіт – 2 л/га. При обробці стимуляторами росту посівів ячменю ярого на чорноземах типових найкращі показники чистої про-дуктивності фотосинтезу були в сортів ячменю ярого після обробки їх 1 % розчином бішофіту. Порівняно з контролем у варіантах з використанням стимуляторів скорочувалися тривалість веге-таційного періоду та настання відповідних фаз розвитку. Максимальний ефект спостерігали при використанні 1 % водного розчину Бішофіту. Обробка посівів цим препаратом сприяла збільшенню площі асиміляційної площі листкової поверхні рослин на 11,1 %, величини фотосинтетичного потен-ціалу – на 5,7 % та продуктивності фотосинтезу посівів – на 10 %. При обприскуванні посівів ячменю ярого на дерново-підзолистому ґрунті у фазі кущіння регуляторами росту Епін-екстра, Циркон і Бішофіт скорочувалась тривалість фаз розвитку рослин і вегетаційний період на 2–4 дні, що дає змогу раніше звичайного терміну почати збирання ячменю ярого на зерно.

Дод.точки доступу:
Горобець, М. В.; Чайка, Т.О.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

Вплив попередників і строків сівби пшениці озимої на зимостійкість та ураженість фітопатогенами [] / О. В. Бараболя, В. В. Ляшенко, С. М. Доронін // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 31-37. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Пшениця озима --Хвороби--Захист рослин
Кл.слова (ненормовані):
пшениця озима, сівозміна, попередники, строки сівби, шкідники, хвороби
Анотація: У статті обґрунтовано актуальність підвищення продуктивності і якості зерна пшениці озимої на основі маловитратних, високоефективних і екологічно безпечних заходів, якими є добір відповід-них для них попередників у сівозміні та строків сівби. Метою дослідження є визначити вплив попередників і строків сівби на зимостійкість, ураженість хворобами та пошкодження шкідниками рослин пшениці озимої. Польові досліди проводили згідно із загальноприйнятими методиками впро-довж 2017–2020 рр. Для забезпечення високої точності дослідів розміщували їх у полях, вирівняних за рельєфом і родючістю, що підтверджується матеріалами ґрунтового та агрохімічного обстежень. Досліди проводили за наступною схемою: 1) попередники: горох; кукурудза на силос; 2) строки сівби: 01.09; 10.09; 20.09; 30.09; 05.10. Результати досліджень показали, що найкращі показники зимо-стійкості рослин пшениці озимої в межах 3,9–4,8 балів, що у середньому складає 4,4 бали, забезпечу-ється тоді, коли попередником озимини виступав горох. Розміщення озимини після зернової бобової культури деякою мірою позитивно впливає на розвиток рослин в осінній період, проходження стадій загартування і, врешті-решт, підвищує загальну зимостійкість рослин культури порівняно з варіантами, де попередником була кукурудза на силос. Головним фактором, який впливав на ураження хворобами і пошкодження шкідниками рослин пшениці озимої, є вибір строку сівби. За результатами досліджень попередники не мали істотного впливу на цей процес. Водночас ураження борошнистою росою спостерігається менше, якщо посіви розміщені після гороху. Своєю чергою менше рослини уражуються бурою іржею тоді, коли ділянки розміщувалися після кукурудзи на силос. Істотного впливу на ураження хворобами і пошкодження шкідниками виявляють строки сівби озимої культури. В цьому випадку спостерігається така тенденція: відсоток ураження хворобами і пошкодження шкідниками рослин пшениці озимої поступово зменшується від більш ранніх до більш пізніх строків сівби.

Дод.точки доступу:
Бараболя, О.В.; Ляшенко, В.В.; Доронін, С. М.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

Польовий, А. М.
Вплив погодних умов на формування продуктивності конюшини лучної на Правобережжі Лісостепу України [] / А. М. Польовий, Л. Ю. Божко, О. А. Барсукова // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 38-45. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Конюшина--Конюшина лугова--Продуктивність
Кл.слова (ненормовані):
бобові трави, конюшина лучна, погодні умови, перезимівля, продуктивність, урожай, агрометеорологічні показники
Анотація: У статті представлено результати дослідження оцінки впливу погодних умов на ріст, розвиток і формування врожайності конюшини лучної, оскільки вирощування багаторічних трав є основою забезпечення кормової бази для вирощування тварин. Для виконання задачі були проаналізовані дані спостережень за продуктивністю конюшини лучної другого року життя і метеорологічними елеме-нтами за період з 1995 по 2015 роки. Аналіз впливу погодних умов на формування продуктивності включав погодні умови перезимівлі конюшини і умови впродовж вегетаційного періоду від відновлення вегетації до збирання насіння. Дослідження рядів урожайності сіна і насіння конюшини показали, що тенденція тренду урожайності сіна і насіння конюшини двохукісної характеризується зростанням, щорічне збільшення врожаю сіна за трендом становить 2,94 ц/га. Щорічні відхилення врожаїв від лінії тренда, зумовлені впливом погоди кожного конкретного року, коливаються від –3 ц/га до +20 ц сіна з га. Динаміка врожаїв насіння конюшини теж має характер зростання, але зростання слабке і становить щорічно 0,0023 ц/га. Встановлено, що серед чисельних показників, які визначають величину врожаю конюшини, значну роль відіграють умови перезимівлі. На Правобережжі ймовірність дуже низьких абсолютних мінімумів –18…–19 °С на глибині кореневої шийки конюшини становить близько 7 %. Імовірність абсолютних мінімумів на рівні критичної температури вимерзання конюшини лучної –15…–16 °С становить відповідно 12 % та 13 %. Аналіз значень коефі-цієнтів кореляції врожаїв насіння конюшини з різними показниками свідчать про те, що найзначнішу роль у формуванні продуктивності конюшини лучної відіграє сполучення комплексу окремих факторів. Упродовж вегетаційного періоду погодні умови червня для першого укосу та кінець липня і серпень для другого укосу конюшини. Це дало змогу отримати багатофакторну статистичну залежність урожаїв насіння конюшини лучної, зважаючи на комплекс метеорологічних величин.

Дод.точки доступу:
Божко, Л.Ю.; Барсукова, О.А.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

Ефективність мікродобрив за обробки насіння та листкового підживлення посівів пшениці озимої [] / В. В. Гангур, А. А. Кочерга, О. С. Пипко // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 46-51. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Пшениця озима --Насінництво
Кл.слова (ненормовані):
пшениця озима (Triticum aestivum L.), мікродобрива, обробка насіння, позакореневе підживлення, структура врожаю, урожайність
Анотація: Основною зерновою продовольчою культурою України є пшениця озима (Triticum aestivum L.), яку щорічно висівають на площі близько 6,0–6,5 млн га. Дієвим агротехнічним заходом підвищення врожайності культури може бути широке застосування мікродобрив. Метою досліджень було з’ясувати вплив мікродобрив на продуктивність та показники якості зерна пшениці озимої у разі допосівної обробки насіння та позакореневого застосування. Під час проведення досліджень викори-стано такі наукові методи: аналіз, синтез, польовий, статистичний. За результатами досліджень в умовах Лівобережного Лісостепу України встановлено, що кількість продуктивних стебел на одиниці площі від обробки насіння мікродобривами порівняно з контролем зросла на 5,5–6,8 %, а від листкового підживлення – на 7,1–12,2 %. Довжина колоса на оброблених варіантах перебувала в межах від 6,8 до 7,4 см, що на 2,1–14,9 % більше, ніж на контролі. Кількість зерен з колоса варіюва-ла від 26,0 до 37,1 шт. або їх формувалося на 7,4–14,8 % більше, ніж на ділянках без застосування мікродобрив. Максимальну урожайність зерна пшениці (5,62–5,63 т/га) одержано за умови поєднання обробки насіння мікродобривами Вуксал Теріос У (1,4 л/т) або Вуксал Теріос М (1,5 л/т) з листковим підживленням препаратом Вуксал Мікроплант (1,0 л/га) у фази – кущіння, вихід у трубку, початок колосіння. Чітко вираженим є позитивний вплив мікродобрив Вуксал на якісні показники зерна пшениці озимої. Так, допосівна обробка насіння мікроелементами забезпечила підвищення маси 1000 зерен на 0,8–1,0 г або 2,0–2,5 %, а на ділянках, де проводили ще й позакореневе підживлення по-сівів пшениці в різні фази розвитку ваговитість зерна, зросла на 1,8–3,3 г або 4,4–8,1 %. Вміст клейковини в зерні пшениці на варіантах із застосуванням мікродобрив був вищим на 3,4–8,8 % (абсолютних) порівняно з контролем.

Дод.точки доступу:
Гангур, В.В.; Кочерга, А.А.; Пипко, О.С.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

Вплив системи удобрення та основного обробітку ґрунту на продуктивність гібридів кукурудзи [] / О. І. Лень, В. М. Тоцький, В. В. Гангур // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 52-58. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Кукурудза --Гібриди
Кл.слова (ненормовані):
кукурудза, гібриди, мінеральні добрива, мікродобрива, основний обробіток ґрунту, урожайність
Анотація: Кукурудза (Zea mays L.) як продукт харчування має вирішальну роль в успішному розв’язанні завдання щодо сталого виробництва зерна в агропромисловому комплексі України як одна з найбільш урожайних зернових культур. Метою досліджень було з’ясувати вплив різних систем удобрення та основного обробітку ґрунту на біометричні показники та формування елементів продуктивності гібридів кукурудзи різних груп стиглості. Під час проведення досліджень використано такі наукові методи: аналіз, синтез, польовий, статистичний. Аналізуючи вплив способів обробітку ґрунту на лінійний ріст, необхідно зазначити, що найбільша висота рослин гібридів ДН Патріот, ДН Фієста була на фоні полицевого обробітку ґрунту, а у гібриду ДН Джулія – майже однаковою як за умови поверхневого, так і полицевого обробітків ґрунту. В середньому за роки досліджень найбільшу урожайність гібридів ДН Патріот, ДН Фієста було одержано за умови внесення мінеральних добрив дозою N45Р40К60 + позакореневого підживлення карбамідом (15 кг/га) та мікродобривом Новалон Фоліар (1,0 кг/га) у фазу 5–6 листків на фоні полицевого обробітку ґрунту. Приріст урожайності зерна гібридів відносно контролю становив, відповідно 1,06 і 1,20 т/га або 19,2 і 18,9 %. У разі застосування поверхневого і плоскорізного обробітку ґрунту спостерігали зменшення урожайності гібриду ДН Патріот на 0,05–0,23 т/га, а гібриду ДН Фієста – на 0,17–0,58 т/га порівняно з полице-вою оранкою. Середньостиглий гібрид ДН Джулія найбільш продуктивним був за аналогічного варіанту удобрення, але на фоні поверхневого обробітку ґрунту. Порівняно з варіантом без добрив урожайність збільшилася на 1,07 т/га або 16,6 %. У разі проведення плоскорізного обробітку і полицевої оранки спостерігається зменшення урожайності зерна, відповідно на 0,37 і 0,50 т/га або 4,9 і 6,6 % порівняно з поверхневим обробітком ґрунту.

Дод.точки доступу:
Лень, О.І.; Тоцький, В.М.; Гангур, В.В.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

Формування фонду вітаміну С у плодах черешні під впливом погодних чинників [] / І. Є. Іванова, М. Є. Сердюк, Т. М. Тимощук // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 59-66. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Черешня--Агротехніка
Кл.слова (ненормовані):
антиоксиданти, помологічний сорт, терміни достигання плодів, варіабельність, фактор, погодні умови
Анотація: Вітамін С відноситься до найбільш важливих природних антиоксидантів, які представлені у плодах черешні. Нині зростає інтерес до біологічно активних сполук кісточкових плодів. Це призво-дить до необхідності підбору не лише культур, але і окремих сортів з більш високим умістом вітаміну С. Накопичення вітаміну С у плодах черешні залежить від сорту та погодних умов. Зважаючи на це, метою наших досліджень було здійснити наукове обґрунтування частки впливу стресових погодних факторів та сортових особливостей на процес формування фонду вітаміну С у плодах черешні впродовж 2008–2019 рр. Для проведення дослідження були обрані плоди черешні 33 сортів трьох термінів достигання, вирощених в умовах садівничих господарств південного регіону України. Встановлено, що за середнім вмістом вітаміну С у розрізі сортів раннього терміну достигання виділено плоди сорту Казка, Забута (7,36 мг /100 г та 7,31 мг/100г відповідно). За мінімальною варіативністю показника за роками досліджень виділено сорт: Бігаро Бурлат (Vр=17,9 %). За вмістом вітаміну С та варіативністю їх формування найбільш перспективними з технологічної точки зору були сорти середнього та пізнього термінів достигання Кордія (10,63 мг /100 г при Vр=17,1 %), Міраж (10,67 мг/100г при Vр=14,0 %). Доведено, що впродовж періоду досліджень домінуючий вплив на формування фонду вітаміну С для ранньої та пізньої груп сортів виявляли погодні умови. Для групи сортів середнього терміну достигання на накопичення вітаміну С виявлено більший вплив сортових особливостей. З погляду на отримані результати двофакторного дисперсійного аналізу прогнозувати вміст вітаміну С у плодах черешні раннього та пізнього термінів достигання доцільно за середніми значеннями, а не окремо для кожного помологічного сорту.

Дод.точки доступу:
Іванова, І. Є.; Сердюк, М.Є.; Тимощук, Т. М.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

Білявська, Л. Г.
Сучасний стан насінництва жита озимого в Україні [] / Л. Г. Білявська, Ю. В. Білявський // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 67-73. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Жито озиме--Насіння
Кл.слова (ненормовані):
насіння, сорт, посівні площі, валовий збір, урожай, якість насіння, виробництво
Анотація: У статті представлено результати аналізу сучасного стану виробництва посівного матеріалу жита озимого посівного [озимого] (Secale cereale L.). Найбільшими 10-ма виробниками насіння жита озимого у світі є Німеччина, Росія, Польща, Білорусь, Данія, КНР, Україна, Туреччина, Іспанія, Австрія. Наведена середня врожайність жита озимого у країнах за 2017–2019 рр. Так, в Україні площі під житом становили 2004 р. – 740 тис. га, 2018 р. – 150 тис. га. За останні 12 років відбулося динамічне оновлення сортового складу. У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019 рік міститься 40 сортів жита озимого, з яких 21 сорт української селекції та 19 сортів іноземної селекції, на 2021 рік – вже 56 сортів та гібридів. Відмічена чітка тенденція до збільшення сортів іноземної селекції – від 6 % до 47 %. Водночас конкуренто-спроможність сортів української селекції переважає. Лідерами з вирощування жита озимого в Україні є Житомирська, Волинська, Чернігівська, Рівненська, Київська, Сумська, Хмельницька та інші області. Найважливішими умовами зростання врожайності культури є широке впровадження у виробництво найкращих сортів і поліпшення якості посівного матеріалу в обсягах, потрібних для регіонів. Виробництво високоякісного насіння жита базується на врахуванні генно-біологічних та господарсько-цінних особливостей сорту, ґрунтово-кліматичних умов вирощування та інших факторів. Насінництво жита озимого передбачає концентрацію виробничих процесів у паспортизованих насінницьких господарствах, кількість яких в Україні поступово зменшується. Ці господарства здійснюють виробництво кондиційного насіння для забезпечення повної потреби в ньому сільськогосподарських виробників товарного зерна. Для суб’єктів насінництва в нашій країні створено модель сертифікації, рівні умови та можливості для всіх компаній-виробників (національних й іноземних), що гарантує їм статус виробника комерційного продукту. Аналіз сортового складу насінницьких посівів жита озимого свідчить про переважання сортів української селекції – понад 80%, але їхня частка неухильно зменшується. Використання репродукційного насіння в насіннєвих господарствах сприяє погіршенню отриманої продукції під впливом біологічного та механічного засмічення, пошкодження хворобами, шкідниками, низького рівня агротехніки. Шляхом добре організованого насінництва можна уповільнити цей процес, але зупинити його досить важко.

Дод.точки доступу:
Білявський, Ю.В.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

Марініч, Л. Г.
Порівняльна оцінка ефектів загальної комбінаційної здатності зразків стоколосу безостого методом полікросу та діалельного аналізу за елементами кормової та насіннєвої продуктивності [] / Л. Г. Марініч, О. В. Бараболя, Л. В. Кавалір // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 74-80. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Стоколос безостий --кормова культура
Кл.слова (ненормовані):
стоколос безостий, гібрид, діалельний аналіз, полікрос, кормова продуктивність, насіннєва продуктивність
Анотація: Виведення нових сортів стоколосу безостого для пасовищного і багатоукісного використання може здійснюватися різними шляхами залежно від завдань і досягнень селекції, а також наявного вихідного матеріалу. У багаторічних трав найбільш ефективним прийомом створення вихідного матеріалу є гібридизація. Схрещування трав у перехреснозапильних культур відбувається двома шляхами: при вільному перезапиленні спеціально підібраних пар в умовах ізоляції чи шляхом примусо-вого штучного запилення. Останніми роками в селекції перехреснозапильних культур широкого використання набув метод створення складногібридних сортів-популяцій, який базується на вільному перезапиленні підібраних компонентів у розсаднику полікросу. Він найменш затратний і найбільш економічний. Мета досліджень полягала в оцінці ефектів загальної комбінаційної здатності зразків стоколосу безостого методом полікросу та діалельного аналізу за елементами кормової та насіннєвої ефективності. Дослідження проводили на дослідному полі Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавилова ІС і АПВ НААН України. Матеріалом для досліджень слугувала колекція стоколосу безостого в кількості 80 зразків різного еколого-географічного походження. У схрещуванні за схемою діалельного аналізу та полікросу вико-ристовували 5 зразків стоколосу безостого: Радіомутант к-1 (UJ2000209), Радіомутант к-5 (UJ2000210), Радіомутант к-7 (UJ2000211), Anto (UJ2000206), Полтавський 52 (UJ2000003). У результаті проведених схрещувань були отримані гібриди між 5 колекційними зразками за повною діалельною схемою в кількості 20 комбінацій. У результаті проведеної роботи отримано п᾽ять полі-кросних гібридів: 0101, 0105, 0107, 0110, 0152. Результати досліджень показали, що зразок Полтав-ський 52 має найвищі ефекти ЗКЗ за елементами структури кормової продуктивності (кількість вегетативно-подовжених пагонів, облистяність, урожай сухої речовини, вміст протеїну в сухій ре-човині), тоді як найменші ефекти ЗКЗ притаманні зразкам Радіомутант к-5 (за елементами кіль-кість вегетативно-подовжених пагонів, облистяність) та Радіомутант к-7 (за елементами урожай сухої речовини, вміст протеїну в сухій речовині). За ознаками насіннєвої продуктивності (кількість генеративних пагонів, довжина волоті) виявлено найвищі ефекти ЗКЗ має зразок Anto, тоді як най-менші ефекти ЗКЗ за цими ознаками притаманні зразкам Радіомутант к-5 і Радіомутант к-1.

Дод.точки доступу:
Бараболя, О.В.; Кавалір, Л.В.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

10.

Іщенко, В. А.
Вплив застосування регуляторів росту на урожайність та формування елементів продуктивності рослин ячменю ярого в умовах степової зони України [] / В. А. Іщенко // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 81-85. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Ячмінь ярий--Регулятори росту
Кл.слова (ненормовані):
ячмінь звичайний ярий, сорт, регулятор росту, густота стеблостою, урожайність, елементи продуктивності
Анотація: В умовах нестійкого зволоження північного Степу виникає необхідність вивчення застосування регулятора росту рослин Грейнактив-С у технології вирощування ячменю звичайного ярого голозер-ного та плівчастого типу в контексті змін клімату. Проведене комплексне вивчення та аналіз застосування регулятора росту в ресурсозберігаючій технології вирощування ячменю звичайного (яро го). На ділянках, де застосували препарат Грейнактив-С кількість стебел плівчастого ячменю ярого сорту Вікінг була більшою порівняно з контрольним варіантом на 27–71 шт./м2 (6,1–16,1 %), голозерного сорту Кардинал – на 16–70 шт./м2 (3,4–14,6 %). Врожайність ячменю ярого визначаєть-ся кількістю продуктивних стебел на одиниці площі і масою зерна з одного колоса. При цьому маса зерна з одного колоса прямо залежить від його озерненості. Використання регулятора росту рослин Грейнактив-С для обробки насіння та обприскування рослин у фазу кущіння позитивно вплинуло на елементи індивідуальної продуктивності рослин ячменю ярого. Більша маса зерна 1,12 та 1,03 г у головному колосі як голозерного, так і плівчастого сорту формувалась у варіанті обробка насіння + обприскування посівів у фазу кущіння Грейнактив-С. Комплексне використання РРР Грейнактив-С, дію-чою речовиною якого є добре розчинна у воді біологічно активна органічна сполука, структура якої близька до структури білкової речовини, містить велику кількість атомів азоту і має фунгіцидні та бактерицидні властивості, для обробки насіння та обприскування посівів плівчастого та голозерного ячменю ярого забезпечило суттєве зростання урожайності на – 0,68 т/га та 0,52 т/га (15,3 та 13,2 %). За результатами експериментальних досліджень визначена доцільність застосу-вання регулятора росту Грейнактив С для передпосівної обробки насіння та обприскування посівів у фазі кущіння з метою підвищення стійкості рослин ячменю звичайного (ярого) до екстремальних умов вирощування та збільшення рівня урожайності. Отримані результати підтвердили перспекти-вність використання РРР Грейнактив-С у ресурсозберігаючій технології вирощування плівчастого та голозерного ячменю ярого в умовах степової зони України.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

11.

Єрашова, М. В.
Формування елементів структури врожайності різних сортів пшениці озимої залежно від умов вирощування [] / М. В. Єрашова // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 86-92. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Пшениця озима --Сорти
Кл.слова (ненормовані):
пшениця озима, сорт, попередник, елементи структури врожайності, густота продуктивного стеблостою, маса зерна з колосу, маса 1000 зерен, біологічна врожайність
Анотація: У статті наведено результати аналізу елементів структури врожайності сортів пшениці озимої Коханка, Місія одеська та Пилипівка, які висівали по чорному пару (на фоні передпосівного внесення повного добрива N30P60K30) та після ячменю ярого (N60P60K30) з подальшим підживленням посівів після обох попередників наприкінці фази кущіння рослин N60 локально. Дослідження проводили 2016–2018 рр. у Державному підприємстві «Дослідне господарство «Дніпро» Державної установи Інститут зернових культур НААН у ланці сівозміни чорний пар – пшениця озима – ячмінь ярий – пшениця озима. Виявлено, що у всі роки досліджень по чорному пару порівняно з посівами після ячменю ярого більшими були такі показники, як висота рослин та густота продуктивного стеблос-тою. Так, за умови вирощування пшениці озимої по чорному пару висота рослин у сорту Коханка за-лежно від року досліджень варіювала в межах 79,9–85,3 см, сорту Місія одеська – 86,2–89,0 см, а сорту Пилипівка була найбільшою та становила 95,7–105,6 см. Після ячменю ярого значення цього показника відповідно до сорту дорівнювали 70,0–76,1; 76,5–77,9 та 81,2–89,9 см. Кількість продук-тивних стебел із розрахунку на 1 м2 у сорту Коханка при вирощуванні по чорному пару змінювалася залежно від років досліджень у межах 561,5–643,0 шт., у сорту Місія одеська – 507,2–612,6, а в сорту Пилипівка – 556,6–644,5 шт. Після стерньового попередника значення цього показника відповідно до сортів зменшувалися на 139,5–249,3 шт.; 72,7–204,0 шт. та 72,7–204,0 шт. За експеримен-тальними даними, в умовах 2016 р. порівняно з іншими у рослин пшениці озимої після обох попередни-ків закладалося найбільше зерен у колосі (до 33,9–43,6 шт. по чорному пару та 39,5–50,0 шт. після ячменю ярого), але маса 1000 зерен була найменшою, особливо після непарового попередника (27,9–33,9 г). Загалом 2016 р. формувалися максимальні показники біологічної врожайності, які становили по чорному пару залежно від сортів 730,9–855,1, а після ячменю ярого – 564,5–653,3 г/м2. При вирощуванні пшениці озимої по чорному пару кожного року за рівнем біологічної врожайності мали перевагу різні сорти. Водночас після ячменю ярого кращі результати у всі роки досліджень одержували при використанні в посівах сорту Пилипівка.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

12.

Зміни агрофізичних властивостей чорнозему звичайного за довготривалого землекористування та економічне стимулювання їх відновлення [] / С. М. Крамарьов, Л. П. Бандура, С. Ф. Артеменко // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 93-105. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Чорнозем звичайний--землекористування
Кл.слова (ненормовані):
ґрунт, деградація, структура, щільність, брили, кірка, ґрунтовий розріз
Анотація: Чорноземи звичайні на відміну від інших підтипів ґрунтів відрізняються доволі сприятливими для вирощування сільськогосподарських культур агрофізичними властивостями. Однак у результаті тривалого сільськогосподарського використання агрофізичні властивості чорноземів звичайних з часом погіршуються. Це насамперед пов’язано з тим, що нині ґрунтові ресурси розглядають як джерело і засіб одержання прибутку, без турботи про охорону, збереження та відтворення їхніх агрофізичних та агрохімічних показників. Отже, первинна природна цінність – родючість чорнозе-мів звичайних поступово втрачається. На сьогодні орендне використання земельних ресурсів призве-ло до негативних тенденцій, які спостерігаються в землекористуванні: поширення ерозійних проце-сів, низька продуктивність земель, катастрофічні втрати гумусу з ґрунту та інтенсивна фізична деградація показників. Фізична деградація призводить до переущільнення ґрунту, втрати структу-ри, погіршення якості, утворення на поверхні глиб, кірки і тріщин, і в основі орного шару – плужної підошви. Основною причиною виникнення фізичної деградації є перевищення рівня механічного нава-нтаження на ґрунт у разі використання важкої сільськогосподарської техніки, тривалого застосу-вання традиційного відвального обробітку ґрунту, порушення сівозмін та надмірного насичення їх просапними культурами, втрати гумусу та ін. Усе це підтверджується даними проведеної всебічної порівняної оцінки агрофізичних властивостей чорноземів звичайних на ріллі порівняно з характерис-тиками цілинних ділянок. Параметри агрофізичних властивостей ґрунту визначали за існуючими стандартними методиками. Аграрна наука і практика розробили різноманітні заходи щодо запобі-гання і усунення деградації, що робить наявну проблему цілком вирішуваною за умови високої куль-тури землекористування і нових технічних знарядь обробітку ґрунту. Тому Національний план дій щодо боротьби з деградацією та опустелюванням (п. 28) передбаає досягнення нейтрального рівня деградації земель, що визнано однією із пріоритетних цілей сталого розвитку України на період до 2030 року. Однак ще не розв’язаними залишаються питання, пов’язані з пошуками шляхів проведен-ня економічного стимулювання заходів із припинення подальшого розвитку і поширення деградаційних процесів у ґрунті. Запропоновано нові економічні важелі стимулювання товаровиробників на поліпшення агрофізичних властивостей чорноземів звичайних.

Дод.точки доступу:
Крамарьов, С.М.; Бандура, Л.П.; Артеменко, С. Ф.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

13.

Ярчук, І. І.
Технологічні якості та урожайність зерна пшениці твердої озимої залежно від застосування біологічно активних препаратів [] / І. І. Ярчук, Т. В. Мельник, С. А. Черних // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 106-113. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Пшениця тверда озима
Кл.слова (ненормовані):
Triticum durum, добрива, комплексні біологічно активні препарати, урожайність, якість зерна
Анотація: Річна потреба України в зерні пшениці твердої складає приблизно мільйон тонн. Однак така кількість у державі не виробляється, тому значні обсяги як зерна, так і готової продукції закупову-ються в інших країнах. Звичайно, що таке становище не можна вважати нормальним, особливо якщо зважити на те, що Україна має одні з найкращих ґрунтово-кліматичних умов для вирощування пшениці. У статті висвітлюються результати польових досліджень з визначення впливу біологічно активних препаратів на урожайність та технологічні якості пшениці озимої твердої в умовах північного Степу. Досліди (2014–2017 рр.) проводили по чорному пару на двох фонах мінерального живлення: Р15 + N30 та N30P60K40 + N30 із сортом пшениці твердої озимої Континент з використан-ням таких препаратів як: АКМ, Антистрес, Біогумус (гранульований), Вимпел, Марс ELBi, Реаком-СР-зерно, Хлормекват-хлорид 750 у різні строки використання дозами, рекомендованими їх виробни-ками. Встановлено, що в середньому за роки досліджень найбільші прибавки урожайності на низькому фоні живлення отримані в результаті використання препаратів АКМ (осінь) – 1,45 т/га і Марс ELBi (весна) – 1,34 т/га. Позитивні результати також отримані при застосуванні препаратів АКМ (весна), прибавка склала – 1,16 т/га, Хлормекват-хлорид 750 (весна) – 0,71 т/га і Біогумус + Айдар – 0,71 т/га. На відміну від низького фону мінерального живлення (Р15 + N30), на високому фоні (N30P60K40 + N30) ефективність більшості препаратів була або відсутня, або вкрай низька. Препарат Хлормекват-хлорид 750 виявляв позитивний ефект лише за умови високого агрофону. Препарат АКМ при весняній обробці стабільно підвищував урожайність на всіх варіантах агрофону, але найкраще за умов низького рівня мінерального живлення. Серед препаратів, що вивчались, найбільшу стабіль-ність у суттєвому підвищенні зернової продуктивності пшениці твердої озимої виявив препарат Марс ELBi при внесенні навесні після відновлення весняної вегетації (при середньодобовій темпера-турі + 10 оС) нормою витрат 750 мл/га. Якість зерна по роках суттєво варіювала: у найменш уро-жайний 2016 рік вміст білка в зерні у більшості варіантів був найвищим. Серед препаратів, що досліджувалися, в посушливому 2016 р. незалежно від рівня мінерального живлення, добре себе проявили Антистрес, АКМ, Біогумус + Айдар, Хлормекват-хлорид 750. А у відносно сприятливому 2014 р. за вмістом білка до першого класу зерна можна було віднести варіанти на низькому фоні Біогумус + Айдар і Реаком-СР-зерно, а на високому – Марс ELBi. Всі інші препарати не сприяли покращанню якості зерна, їх клас за рівнем білка відповідав третьому і навіть четвертому.

Дод.точки доступу:
Мельник, Т. В.; Черних, С.А.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

14.

Рожко, І. І.
Вплив біометричних показників рослин на врожайність біомаси інтродукованих малопоширених енергетичних культур [] / І. І. Рожко, Д. Г. Дьомін, М. І. Кулик // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 114-123. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Енергетичні культури--вирощування
Кл.слова (ненормовані):
сорговник поникаючий, Бородач Жерарді, сорго багаторічне (трава Колумба), біометричні показники, урожайність біомаси
Анотація: Залучення до вирощування малопоширених енергетичних культур має важливе значення через отримання додаткового енергетичного ресурсу – біомаси цих рослин. Із рослинної сировини енергетичних культур виготовляють: тверді, рідкі та газоподібні біопалива, а їх застосування дасть змогу знизити енергозалежність територіальних громад. Не менш важливим питанням є вивчення їхніх морфологічних та біологічних особливостей, що дасть можливість виявити важливі чинники, що впливають на формування врожайності та знайти ефективні шляхи управління посівами енергокультур. Тому метою наших досліджень було надати морфологічну та біологічну характеристики рослин, розкрити особливості формування біомаси малопоширених енергетичних культур. Для цього використано: спостереження та аналізування на основі монографічного методу, дані словників і довідників, власні напрацювання авторів та наукові публікації інших учених як України, так і зарубіжжя. Під час проведення лабораторних і польових досліджень застосовували затверджені методики, ДСТУ й методику дослідної справи в агрономії. Результати багаторічних досліджень дали можливість встановити мінливість біометричних показників рослин енергокультур: індіанграсу (сорговника поникаючого), бігблуестему (Бородача Жерарді) та сорго багаторічного (трави Колумба). З-поміж них найбільшу висоту та густоту стеблостою формують сорговник поникаючий та сорго багаторічне. Визначено взаємозалежність між кількісними показниками рослин малопоширених енергетичних культур: зі збільшенням висоти рослин буде зростати їх кількість та врожайність біомаси. Найбільшу врожайність за сухою біомасою формує сорго багаторічне й сорговник поникаючий, відповідно 8,0 і 5,0 т/га. Суттєво менший цей показник виявився у Бородача Жерарді – на рівні 2,3 т/га. Визначено, що біометричні показники рослин за висотою і густотою стеблостою здійснюють суттєвий вплив на рівень врожайності біомаси досліджуваних енергетичних культур. Що підтверджується сильним прямолінійним кореляційним (r>0,71) та багатомірним зв’язком та описується рівнянням z = – 2,7247 + 0,0664 × x – 0,0103 × y. Перспективи подальших досліджень полягатимуть у вивченні насіннєвої продуктивності малопоширених енергетичних культур залежно від умов вирощування.

Дод.точки доступу:
Дьомін, Д. Г.; Кулик, М.І.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

15.

Наукові засади формування регіональної адаптивної стратегії управління гідросистемою (на прикладі р. Ворскли в межах Полтавської області) [] / П. В. Писаренко, М. С. Самойлік, А. О. Тараненко // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 124-134. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Екологія --Загальні питання
Кл.слова (ненормовані):
евтрофікація, водна екосистема, первинна продукція, деструкція органічної речовини, економічний ефект
Анотація: Проведено дослідження хімічних, фізико-хімічних та гідробіологічних показників на різних ділянках р. Ворскли. На досліджуваних ділянках річки встановлена залежність між антропогенним навантаженням та якістю води. Визначено пряму залежність між вмістом у воді азоту та фосфору та розвитком водоростей. Проведена оцінка стійкості водних екосистем до антропогенної евтрофіка-ції на чотирьох ділянках р. Ворскла. Виділені ділянки з перевагою продукційних процесів. На ділянці Т.1 гідросистема р. Ворскли здатна до самоочищення. На ділянках Т.2-Т.4 гідросистема продукує більше органічної речовини, ніж може розкласти, що знижує її здатність до самоочищення, посилює процеси евтрофікації. Проведена оцінка зменшення антропогенного навантаження на ділянках р. Ворскли за Р/D-відношенням. На основі отриманих результатів розроблені агроекологічні рекомендації регулювання евтрофікації водних систем для існуючого, оптимального та перспектив-ного сценарію та визначено їхню економічну ефективність. Існуючий сценарій – збиток від забруд-нення водного середовища складає 62 млн грн щорічно. Оптимальний сценарій (2022–2030 рр.) включає заходи: використання пробіотику (протягом 5 років у 4 точках загальним обсягом 720 кг); будівництво сучасних систем очистки стічних вод з використанням пробіотичних препаратів; зменшення скидів від вигрібних ям (за рахунок використання біопрепаратів та заміна їх на септики). Перспективний сценарій (2030–2040 рр.) – побудова системи збору дощових і талих вод, очистка донних відкладень з використанням гідробіологічних методів, рекультивація звалища ТПВ (методом вапнування та використання пробіотику). Для вирішення першочергових заходів (1 етап) необхідно 43 млн грн. Орієнтовний термін реалізації – 8 років. При реалізації даних методів збиток через забруднення водного середовища зменшиться на 85 % і складатиме 9,3 млн грн. Реалізація оптима-льних заходів покриває збиток у розмірі 52,7 млн грн та матиме економічну ефективність – 9,7 млн грн за рік. За 8 років економічний ефект складатиме 378,6 млн грн. Для реалізації перспективних заходів необхідно 70,8 млн грн. Покриття збитку за забруднення водного середовища від реалізації даних заходів складає 15 % (9,3 млн грн.). Поліпшення гідросистеми дасть змогу зменшити екологічні ризики здоров’я населення, сприятиме розвитку рекреації, рибного господарства (соціаль-но-економічний ефект).

Дод.точки доступу:
Писаренко, П.В.; Самойлік, М.С.; Тараненко, А.О.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

16.

Удосконалення регулювання евтрофікації водних об’єктів за допомогою біологічних методів [] / П. В. Писаренко, М. С. Самойлік, О. Ю. Диченко // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 135-144. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Водні об'єкти--Біологічні методи
Кл.слова (ненормовані):
водні об’єкти, евтрофікація, пробіотики, біометричні показники, ефективність, фітотоксичний ефект
Анотація: Проведене дослідження є комплексним аналізом впливу вод різного рівня евтрофікації на схожість, ріст та кореневу систему висіяного насіння. Для оцінки фітотоксичного ефекту в досліді були використані такі показники: висота проростків, довжина коренів, а також фітомаса пророс-тків і кореневої системи рослин. Як тест-культури були використані рослини, що мають яскраво виражену стрес-реакцією на забруднення: Pisum sativum, Triticum aestivum, Lepidium sativum. Фіто-токсичний ефект вважається значущим, якщо становить понад 20 %. Досліджено можливість використання пробіотиків для боротьби з процесом «цвітіння води». Проведено оцінку фітотоксич-ного ефекту досліджуваних зразків води до та після очистки їх пробіотиком Світеко-Агробіотик-01 (у розведенні 1 : 100) на схожість, ріст та кореневу систему висіяного насіння. Визначено, що після очистки пробіотиком усі зразки води по всім біометричним показникам Triticum aestivum та Lepidium sativum віднесено до нетоксичних (відсутня токсичність), причому зафіксовано чітку динаміку до збільшення ефекту очистки при збільшенні концентрації забруднень у воді. У результаті дослідження встановлено ефективність використання пробіотичних препаратів для зниження фітотоксичності води, що дає змогу зробити припущення про можливість регулювання процесів евтрофікації поверхневих вод за допомогою пробіотиків. Для оцінки ефективності викори-стання пробіотичних препаратів для регулювання евтрофікації водних систем проведено дослі-дження зразків води до та після очистки за хімічними показниками. З’ясовано, що найвищий ефект по більшості речовин мав СвітекоАгробіотик-01. Ефективність очистки була такою: по БСК5 – 39 %, ХСК – 33 %, зваженим речовинам – 18 %, азоту амонійному – 33 %, марганцю – 20 %. Встановлено, що використання пробіотичних препаратів є більш ефективним порівняно з хімічними методами, зокрема використання пробіотику Світеко-Агробіотик-01 дає ефективність знищення ціанобактерій до 70–80 %. Такий результат отримано при застосуванні перманганату калію, але негативним моментом цього методу є те, що використання хімічних методів створює вторинне забруднення водоймищ. Це дає можливість розробити комплексні системи очистки поверхневих водних об’єктів екологічно безпечними методами від цвітіння водоймищ, що є одним із пріоритетів розвитку урбанізованих територій та сталого розвитку суспільства.

Дод.точки доступу:
Писаренко, П.В.; Самойлік, М.С.; Диченко, О.Ю.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

17.

Історичні аспекти та перспективи розвитку козівництва в Україні [] / С. О. Усенко, О. О. Васильєва, О. І. Кравченко // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 145-151. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Козівництво--Історія України
Анотація: У статті проаналізовано етапи розвитку козівництва та сучасний стан і перспективи його розвитку в Україні та світі. Подано основні напрями розвитку, моніторинг ефективності роботи господарств із виробництва козиного молока та розв’язання практичних проблем відродження галузі козівництва. Представлено технологічні особливості роботи приватного та фермерського госпо- дарства, які спеціалізуються на виробництві екологічно чистої продукції. Проведено моніторинг основних технологічних систем та параметрів вирощування й використання кіз у приватному підприємстві «Бабині кози», яке розташоване в с. Галайки Тетіївського району Київської області та сімейній фермі «Сікорська» Зіньківського району Полтавської області, де утримують 30 козематок зааненської породи, які забезпечують достатньо ефективне виробництво молока. Встановлено, що у сучасній галузі агропромислового виробництва питання одержання екологічних продуктів харчу- вання високої якості, а також розширення асортименту тваринницької продукції є актуальним. До того ж з метою підвищення обсягів виробництва і якості козиного молока величезне значення має робота з племінним стадом, формування високопродуктивних ліній і родин, які сприятимуть одержанню тварин різних за біологічними і господарськи корисними ознаками. Для підвищення селе- кційної роботи та прискорення формування галузі козівництва на сучасному етапі використання прогресивних технологій утримання тварин і глибокої переробки сировини доцільно в Україні ство- рити асоціацію молочного козівництва з науковим центром та міжнародними зв’язками на основі формувань фермерського типу в сільській місцевості Стверджується, що у козівництві за найменших витрат можна отримати високоцінну продукцію з високим рівнем біологічної повноцінності.

Дод.точки доступу:
Усенко, С.О.; Васильєва, О.О.; Кравченко, О. І.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

18.

Мінливість та асоціативний зв’язок деяких біохімічних показників сироватки крові і фізико-хімічних властивостей м’язової тканини молодняку свиней великої білої породи [] / В. І. Халак, Б. В. Гутий, М. О. Ільченко // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 152-157. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Свинарство--Породи--велика біла
Кл.слова (ненормовані):
молодняк свиней, порода, біохімічні показники сироватки крові, найдовший м’яз спини, фізико-хімічні властивості, мінливість, кореляція
Анотація: У роботі наведено результати досліджень деяких біохімічних показників сироватки крові та фізико-хімічних властивостей м’язової тканини молодняку свиней великої білої породи, розраховано основні біометричні параметри, що характеризують мінливість ознак та їхній кореляційний зв’язок. Експериментальну частину досліджень проведено в агроформуваннях Дніпропетровської області (ТОВ «АФ «Дзержинець», ТОВ «АФ «Відродження»), Полтавської області (ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат»), науково-дослідному центрі біобезпеки і екологічного контролю ресурсів АПК Дніпровського державного аграрно-економічного університету, лабораторії зоохімічного аналізу Інституту свинарства і АПВ НААН, лабораторії тваринництва ДУ Інститут зернових культур НААН України. Контрольну відгодівлю молодняку свиней проводили в умовах агроформувань згідно із загальноприйнятим вимогами (М. Д. Березовський, І. В. Хатько, 2005). У сироватці крові досліджували вміст загального білка (г/л), вміст сечовини (ммоль/л), активність аспартатамінот- рансферази (АсАТ) (ммоль/год/л), аланінамінотрансферази (АлАТ), (ммоль/год/л), а також лужної фосфатази (од./л) (В. В. Влізло та ін., 2012). У зразках м’язової тканини досліджували такі показники: вологоутримуюча здатність (%), інтенсивність забарвлення (од. экст.×1000), активна кислотність (рН) (од. кислотності), ніжність (с), втрати при термічній обробці (уварюваність) (%). Біометричну обробку одержаних даних проводили за методиками Г. Ф. Лакіна (1990). Встановлено, що біохімічні показники сироватки крові молодняку свиней великої білої породи відпові- дають фізіологічній нормі клінічно здорових тварин. Кількість зразків високої якості за показниками «вологоутримуюча здатність, %», «інтенсивність забарвлення, од. екст. × 1000» та «ніжність, с» коливається від 12,0 до 16,0 %. Коефіцієнт варіації біохімічних показників сироватки крові і фізико- хімічні властивості найдовшого м’яза спини у тварин піддослідної групи коливається в межах від 2,49 (активна кислотність (рн), одиниць кислотності) до 27,06 % (активність аспартатамінотрансфера- зи (АсАТ), ммоль/год/л). Достовірні показники коефіцієнту кореляції встановлено між такими парами ознак: активність аланінамінотрансферази (АлАТ) × активна кислотність (рН) (r=+0,443, tr=2,37), активність лужної фосфатази × інтенсивність забарвлення, од. екст. (r=−0,483, tr=2,65).

Дод.точки доступу:
Халак, В.І.; Гутий, Б.В.; Ільченко, М.О.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

19.

Вплив кормової добавки "Гумілід" на відтворювальну здатність свиноматок [] / А. М. Шостя, І. В. Павлова, О. О. Усенко // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 158-164. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Свиноматки--Годівля--Кормові добавки
Кл.слова (ненормовані):
речовини гумінової природи, свиноматки, відтворювальна здатність, поросята, відлучення
Анотація: Метою досліджень було встановити вплив речовин гумінової природи на прооксидантно- антиооксидантний гомеостазу у крові свиноматок і поросят під час стрес-факторів. В експеримен- ті використані поросні свиноматки породи велика біла, 5 з яких контрольної групи та 5 дослідної, які протягом експерименту отримували біологічно активну кормову добавку «Гумілід». Біохімічні показники крові є дзеркальним відображенням фізіологічного статусу тварин та характеризують функціональний стан свиноматок у кожному підперіоді. Вміст СОД у крові свиноматок на початок досліду (104-а доба поросності) та на 5-у добу після опоросу знизився на 19,6 % (p<0,01). Тоді як на момент відлучення спостерігалося ймовірне зростання показника на 21,5 % (p<0,01) порівняно з початковим періодом. Активність КТ від початку досліду і на 5-у добу опоросу знизилась на 38,4 % (p<0,001), зменшення концентрації на момент відлучення становило 8,1 %. Вміст у крові дієнових кон’югатів на 5-у добу після опоросу зазнав незначних коливань у бік зменшення порівняно з поперед- нім періодом на 1,8 % та на момент відлучення становив 4,8 %. Найбільшу кількість ТБК-активні комплекси у крові свиноматок мали в період поросності 15,6 мкмоль/л. Додаткове згодовування свиноматкам кормової добавки «Гумілід» у період поросності впливало на активацію перебігу анти- оксидантного захисту, оскільки антиоксиданти зменшувались, а продукти розпаду мали тенденцію до незначного збільшення. Згодовування кормової добавки «Гумілід» поросятам дослідної групи сприяло активному генеруванню СОД у крові на 5-у добу після народження та становило на 20,5 % більше, ніж у тварин контрольної групи. На момент відлучення цей показник був на 25 % (р<0,001) вище порівняно з контролем. Виявлено підвищення великоплідності на 9,4 % (p<0,01) відповідно до контрольної групи тварин. Що, своєю чергою, призвело до збільшення маси гнізда при народжені на 12,3 % (p<0,05). Уведення кормової добавки «Гумілід» до стандартного раціону свиноматок сприяло зменшенню кількості мертвонародженних поросят на 66,6 % порівняно із контрольною групою тварин, що не отримувала препарат гумінової природи.

Дод.точки доступу:
Шостя, А.М.; Павлова, І. В.; Усенко, О. О.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

20.

Градація адаптаційних здатностей свиней різних генотипів залежно від технологічних умов [] / В. Є. Усачова, О. І. Мироненко, А. А. Поліщук // Вісник Полтавської державної аграрної академії : науково - виробничий, фаховий журнал . - 2021. - N 2(101). - С. 165-171. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Свинарство--тепловий стрес
Кл.слова (ненормовані):
тепловий стрес, адаптація, теплостійкість свиней, вплив генотипу, частота серцевого скорочення
Анотація: Стаття присвячена дослідженням зміни теплостійкості відгодівельних свиней залежно від тех- нологічних умов. Метою та завданням проведених досліджень було виявити різний рівень адапта- ційної здатності піддослідних генотипів за умови традиційної та інтенсивної технологій виробниц- тва, виявити частку впливу генотипу та факторів середовища на фізіологічні показники у свиней. Робота проводилась в умовах традиційної (до реконструкції) та інтенсивної (після реконструкції) технологіях виробництва при зовнішній температурі повітря +23 ºС – +34 ºС на підсвинках 4– 5 місячного віку. До реконструкції були використані генотипи великої білої породи української селек- ції і полтавської м’ясної, після реконструкції для отримання відгодівельного молодняку були викори- стані свиноматки великої білої породи німецької селекції, кнури порід ландрас, п’єтрен та терміна- льні кнури-плідники кантор. Аналіз досліджень показав, що у свинарнику до реконструкції 80 % двопородних помісей ВБ × ПМ мали низьку адаптаційну здатність, одночасно чистопородні свині ВБ породи мали високу 40 % (Ia=15,9) та середню 40 % (Ia=9,2, Р≤0,01) адаптаційну здатність. Результати досліджень свідчать, що після реконструкції кращі показники адаптаційної здатності у свиней з генотипом (ВБ × Л) × К – 40 % з високим (Ia=20,3) та середнім – 60 % (Ia=8,6, Р≤0,001) індексом адаптації. Одержані результати показують, що свині високого рівня адаптації в серед- ньому достовірно переважали своїх ровесників низького рівня адаптації за показниками температу- ри тіла в денний час на 0,32 0С (Р≤0,01), частотою серцевих скорочень вранці – на 65,5 (47,8 %) і вдень – на 49,5 (14,3 %) ударів за одну хвилину (Р≤0,001), а також індексом адаптації – на 15,1 одиниць (у 4,4 раза, Р≤0,001). Встановлено достовірний вплив – 31,7–35,8 % (Р≤0,05) генотипу на частоту серцевих скорочень у групах відгодівельного молодняку незалежно від технологічних па- раметрів виробництва. Також відмічена висока достовірність впливу генотипу на частоту серцево- го скорочення вранці та вдень до реконструкції – 35,8, 28,0 % (Р≤0,05).

Дод.точки доступу:
Усачова, В.Є.; Мироненко, О.І.; Поліщук, А.А.

Є примірники у відділах: всього 1 : ХР (1)
Вільні: ХР (1)

Знайти схожі

1-20 21-37

P.I.